1 АСКАНІЙСЬКА ТОНКОРУННА ПОРОДА ОВЕЦЬ
2 ТАВРІЙСЬКИЙ ВНУТРІПОРОДНИЙ ТИП АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ
3 НОВІ АВСТРАЛІЗОВАНІ ЛІНІЇ БАРАНІВ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ
4 ГІРСЬКИЙ МЕРИНОС
5 АСКАНІЙСЬКИЙ ПОРОДНИЙ ТИП БАГАТОПЛІДНИХ КАРАКУЛЬСЬКИХ ОВЕЦЬ
6 МЕТОДИ ВИВЕДЕННЯ, УДОСКОНАЛЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ АСКАНІЙСЬКИХ М'ЯСО-ВОВНОВИХ ОВЕЦЬ
7 АСКАНІЙСЬКІ КРОСБРЕДИ
8 АСКАНІЙСЬКИЙ ТИП ЧОРНОГОЛОВИХ ОВЕЦЬ С КРОСБРЕДНОЮ ВОВНОЮ
9 АСКАНІЙСЬКА М'ЯСО-ВОВНОВА ПОРОДА ОВЕЦЬ З КРОСБРЕДНОЮ ВОВНОЮ
|
Автор: академік М.Ф. Іванов
Асканійську тонкорунну породу овець виведено у 1935 році в Асканії-Нова під керівництвом М.Ф. Іванова. Вихідним матеріалом для неї стали місцеві тонкорунні матки, акліматизовані і поліпшені в типі негретті, інфантадо, рамбульє і частково мазаєвські, на яких використовували баранів породи американський рамбульє. При виведенні цієї породи М.Ф. Івановим розроблена і оприлюднена класична методика (яку потім широко використовували при виведенні і удосконаленні всіх порід овець на території колишнього СРСР), основними положеннями якої є:
На час апробації породи було створено 7 ліній, родоводами яких були барани-плідники як асканійського походження (1/24, 7/23 і 2/26), так і американського рамбульє (1672, 8040, 8060 і 12/28). Широкого значення набули лише три лінії - 1/24, 8040 і 8060. Лінія 1/24 відповідала бажаному типу породи, овець з підвищеною складчастістю представляла лінія 8060, а довгововнових - 8040. Середній настриг немитої вовни на час апробації в породі становив 5,8 кг, вихід чистого волокна 40%, настриг митої вовни 2,32 кг. Нова порода овець при апробації отримала назву асканійський рамбульє (у 1949 році перейменована на асканійську тонкорунну) чисельністю біля 120 тисяч голів. В роки Великої Вітчизняної війни поголів'я породи було майже знищено. Чистопородних овець залишилося 639 голів, в т.ч. 48 елітних чистопородних баранів, 165 елітних маток, які були передані в Асканію-Нова. Робота з відновлення та вдосконалення поголів'я овець асканійської породи в 1945-1960 рр. була тривалою, копіткою і здійснювалася за участю провідних вчених і спеціалістів галузі. Поглинальне схрещування здійсню-вали з ретельним дотриманням методики М.Ф. Іванова. Баранів асканійської породи використовували на вівцематках грубововнових, курдючних, напів-тонкорунних (цигайських) і тонкорунних порід - кавказької, ставропольської, радянського мериноса. В 1960 році чисельність овець породи досягла 2,2 млн. голів, що складало 30% від порідного поголів'я овець в Україні. З 1956 по 1958 рр. офіційно апробовано три племінних заводи асканій-ської породи: "Асканія-Нова" і "Червоний чабан" Херсонської та "Комуніст" (нині "Атманай") Запорізької областей. Середня жива маса баранів-плідників становила 120-130 кг, настриг немитої вовни 16,0-17,8 кг, довжина вовни 9,1-9,3 см, вівцематок відповідно - 52,2-56,5 кг; 5,3-6,6 кг і 7,9-8,5 см. Середній настриг немитої вовни в племінних заводах становив 6,2-7,1 кг. За період 1935-1955 рр. було створено нові лінії баранів 758, 952, 579 і 1106, які одночасно з традиційними лініями баранів 1/24, 8040 і 8060 складали генеалогічну структуру стад практично кожного з трьох племінних заводів у породі. Лінія 758 об'єднувала овець, що мали високі показники за живою масою і настригом немитої вовни. Представники лінії 952 мали найвищі показники за живою масою, найкращу скороспілість і невелику складчатість шкіри. Для лінії 1106 характерне поєднання великої живої маси овець і довжини вовни. Вівці лінії 579 мали підвищену складчастість шкіри, велику живу масу, вирівняну і більш довгу вовну, ніж представники лінії 8060. Решта нових ліній (758, 952 і 1106) створена шляхом селекції овець, що знаходились в межах генетичної структури лінії барана 1/24. В 1960-1980 рр. асканійську тонкорунну породу овець удосконалювали шляхом ретельного поліпшення селекції в заводських стадах. В цей період у племзаводі "Червоний чабан" створено чотири заводські лінії баранів: 40, 49, 311 (1966 р.) і 100 (1978 р.). Автори - О.П. Толмачов, В.А. Левінський, М.В. Штомпель, М.Г. Капрова та інші. В племзаводі "Комуніст" колективом у складі І.Д. Козлова, З.В. Спєшнєвої, І.К. Павлюка, В.Г. Бібіка, М.А. Овчаренка, В.П. Нікітіна було створено чотири заводських лінії баранів 8310, 1920 (1964 р.), 81, 760 (1978 р.). На початок 1980 року чисельність овець породи досягла 3,286 мнл. голів, або 32,2% від кількості овець в Україні, а її племінну базу складали 6 племінних заводів, 7 племінних радгоспів та 30 племінних ферм. Генеалогічна структура породи складалася із 15 ліній, в тому числі у племзаводах "Асканія-Нова" - 7, "Червоний чабан" та "Комуніст" - по 4 заводських лінії. У породі було відселекціоновано три заводських типи, які відрізнялися між собою за екстер'єром, рівнем продуктивності та вовновими якостями. Для заводського типу овець племзаводу "Асканія-Нова" характерними стали більша жива маса тварин: у баранів-плідників 125-130, максимальна - 183 кг; вівцематок - 60-65, максимальна - 120 кг. Настриги немитої вовни баранів-плідників в середньому 16-17 кг, максимальний - 29,4 кг, від елітних вівцематок 7,5-8,5 кг. Середній настриг немитої вовни по стаду становив 7-8 кг, у митому волокні - 2,6-3,0 кг. Довжина вовни у вівцематок 7,9, у баранів8-10 см, складчастість шкіри помірна. Вівці племзаводу "Червоний чабан" стали ще більше відрізнятися кращими якісними властивостями мериносової вовни - доброю звивистістю, м'якістю, шовковистістю волокон, світло-кремовим кольором жиропоту. Середня жива маса баранів 110-115, вівцематок 54-58 кг. Настриг немитої вовни від баранів у середньому становить 16-18, максимальний 31,2 кг; вівцематок - 6-6,5 кг при довжині її відповідно 10,0 і 9,0 см. Середній настриг немитої вовни по отарі 6,2-6,5 кг, у митому волокні - 2,8-3,1 кг. Стадо овець племзаводу "Комуніст" поєднувало в собі великі розміри і добрі вовнові якості. Вовна мала чітко виражені мериносові ознаки і достатню кількість жиропоту світлих відтінків Середня жива маса баранів-плідників 120-130, максимальна - 159 кг; вівцематок - 58-60 кг. Настриги немитої вовни баранів-плідників в середньому 16-17 кг, максимальний - 27 кг, від елітних вівцематок 6,5-7,0 кг. Середній настриг немитої вовни по стаду становив 6,2-7,0 кг, у митому волокні - 2,8-3,0 кг. Проте на початок 80-х років минулого століття порода мала ряд недоліків: нерівномірність довжини волокон у межах руна (коротка вовна на спині у 82% рун), недостатня вираженість мериносових якостей, слабкі захисні властивості жиропоту, неправильний завиток та небажана для мериносів жорсткість вовни. Корінних змін щодо поліпшення комплексу вовнових якостей методами внутріпородної селекції досягти не вдалося.
Автори: К.Г. Даниленко, М.В. Штомпель, Т.Г. Болотова, І.Д. Козлов, В.А. Левінський, З.Т. Плотнікова, Г.І. Іващенко, В.П. Нікітін та інші
Зростаючі вимоги до якості вовнової продуктивності мериносових овець поставили додаткові вимоги щодо удосконалення асканійської породи та створення племінних стад з високим настригом чистого волокна і поліп-шеними якостями вовни. У зв'язку з цим співробітниками інституту "Асканія-Нова" спільно із фахівцями провідних племзаводів, починаючи з 1979 року методом внутрипородної селекції розпочали цілеспрямовану роботу щодо створення нового типу асканійських тонкорунних овець. Позитивні наслідки використання в 1971-1980 рр. австралійських мери-носів у племінних стадах ряду тонкорунних порід послужили підставою для прийняття рішення щодо прилиття асканійській породі крові австралійських мериносових баранів. Тому, поряд з чистопородним розведенням у 1980-1981 рр. у базових племзаводах було розпочато схрещування асканійських маток з австралійськими мериносовими баранами типу "стронг" з тониною вовни 60 і 58 якості і частково - "медіум" - 64 якості. При схрещуванні асканійських тонкорунних вівцематок з австралій-ськими мериносовими баранами ставилася мета:
Роботу зі створення перспективного типу овець асканійської породи було здійснено у три етапи. І етап (1979-1983 рр.). Наукове обгрунтування, розробка методики схрещування, вивчення продуктивних якостей помісей І покоління та особли-востей формування вовнової і м'ясної продуктивності, перевірка австра-лійських баранів за якістю потомків у порівнянні з чистопородними ровесниками. ІІ етап (1984-1986 рр.). З урахуванням рівня кровності (1/2, 1/4, 3/4) у помісних тварин ІІ покоління визначали ріст і розвиток, настриги немитої та чистої вовни, вихід чистого волокна, довжину та тонину волокна, кількісні і якісні показники жиропоту. Крім того, проведено досліди за методиками контрольної відгодівлі чистопородних асканійських та помісних австрало-асканійських тварин, обміну речовин, визначення балансу азоту, кальцію, фосфору, коефіцієнту перетравності та витрат кормів на одиницю продукції. Закладено нові австралізовані лінії на видатних баранів-плідників. ІІІ етап (1987-1991 рр.). Вивчення показників продуктивності помісей ІІІ покоління, створення та консолідація австралізованих ліній, підготовка матеріалів до апробації типу і широке впровадження у виробництві високопродуктивних баранів-плідників нового типу. Використання австралійських мериносових баранів дало позитивні результати (табл. 1). Настриги чистої вовни в стадах базових племзаводів збільшилися на 0,87-1,2 кг і становили в середньому 3,3-3,6 кг, вихід чистого волокна відповідно 12-15 і 52-56%, довжина вовни збільшилась на 1,5-2,0 см, густота вовни на 0,8-1,2 тис. вовнинок на 1 см2 шкіри, поліпшилась якість жиропоту. Підвищився загальний рівень продуктивності в товарних і племінних господарствах, а питома частка поголів'я овець асканійської породи у вівчарстві України досягла 35%.
Все це дало підставу для апробації в 1993 році нового селекційного досягнення. - Таврійський внутрипородний тип асканійської тонкорунної породи овець (а.с. №№415-429). Вівці таврійського типу мають міцну конституцію, екстер'єр притаманний тонкорунним вівцям комбінованого вовново-м'ясного напрямку продуктивності. Складчастість шкіри у вівцематок незначна, у баранів дещо більша оброслість лицьової частини голови вовною до рівня, що з'єднує кути очей Жива маса баранів-плідників становить 115-135 кг, ремонтних баранів 80-90 кг, вівцематок 56-65 кг. Настриг чистої вовни у дорослих баранів сягає 6,5-8,0 кг, у кращих 9-10 кг при виході 60-65%, у вівцематок 3,5-3,9 кг, ремонтних баранів 4,5-5,0 кг, у ярок 3,0-3,5 кг при виході 51,1-56,3%. Тонина вовни у баранів 60 і 64 якості, у вівцематок - 64 і 60 якості, довжина вовни у баранів 10-13 см, у маток 8-11 см, ремонтних баранів і ярок 11-15 см. Плодючість маток за першим ягнінням становить 105-110%, за наступними 120-130% і більше.
Автори: Автори: Г.К. Даниленко, М.В. Штомпель, Т.Г. Болотова, І.Д. Козлов, В.А. Левінський, З.Т. Плотнікова, Г.І. Іващенко, В.П. Нікітін, Ю.В. Вітнов та інші
Генеалогічну структуру таврійського типу складають чотири заводські австралізовані лінії баранів у племзаводі "Асканія-Нова", 7.67 і 8.31 у племзаводі "Червоний чабан" та 2533 у племзаводі "Атманай", створені авторським колективом інституту "Асканія-Нова". Родоначальник лінії 224 мав живу масу 110 кг, настриг немитої вовни - 15,7 кг, чистої - 10,04 кг при виході 64,0 %. Дорослі барани цієї лінії (n=5) мають живу масу 125 кг, або 7,4% більшеи за середню по стаду, настриг чистої вовни - 8,4 кг (+1,8%), вихід чистої вовни - 62,2% (+4,1), довжину вовни 11 см. У ремонтних баранів (n=15) жива маса 87 кг, або на 5,2% більше за середню по групі. Настриг чистої вовни - 6,2 кг (+3,3%), вихід чистого волокна - 56% (+2,1%), довжина вовни - 13 см. У маток (n=512) жива маса 61,4 кг (+4,4%), настриг чистої вовни становив 3,91 кг (+8,6%), вихід 53%(+4,7%), довжина вовни - 12,9 см (+2,4%). Лінія барана 7.67 об'єднує тварин одержаних на основі використання баранів породи австра-лійський меринос з племінного стада "Кунонг". Родоначальник, баран 7.67, мав велику живу масу - 133 кг, настриг немитої вовни - 19,5 кг, чистої - 11,2 кг, вихід - 57,8%, довжину вовни - 11 см, товщину - 58-ї якості. Жива маса продовжувачів цієї лінії перевищує середній показник по стаду на 2,7 кг, або на 2,3%, настриг чистої вовни - на 0,22 кг (2,6%), довжину вовни - на 0,4 см (3,6%). Жива маса маток на 7 кг (12,8%) вища за середню по стаду, настриг чистої вовни - на 0,88 кг (16,2%), довжина вовни - на 0,8 см (7,4%). Родоначальник лінії 8.31 мав живу масу 110 кг, високі вовнові якості, характерні для австралійських мериносів: білий колір жиропоту, що зумовлює добрі захисні властивості вовни, високий вихід чистого волокна (68%). Настриг чистої вовни в нього становив 10,6 кг, довжина вовни - 10 см. Продовжувачі лінії за настригом немитої вовни перевищують середні по стаду на 0,8 кг (+5%), чистої - на 0,6 кг (+7,7%), за виходом чистої вовни - на 2,8%, за довжиною вовни - на 0,2 см (+2,7%). Вівцематки цієї лінії за живою масою перевищують середню по стаду на 2,6 кг (+4,7%), за настригом чистої вовни - на 0,17 кг (+4,7%), виходом чистої вовни - на 3,1%, довжиною вовни - на 0,2 см (+1,8%). Лінія барана 2533 закладена на чистопородного австралійського барана, який мав живу масу 123 кг, настриг чистої вовни 12,1 кг, вихід чистого волокна 70%. Дорослі барани лінії мали живу масу 113 кг, настриг немитої вовни - 13 кг, що більше за середнє на 15%, чистої - 7,93 кг, (+ 20,2%), вихід чистої вовни - 61% (+2,6%), довжину вовни 13,6 см (+11,5%). Жива маса ремонтних баранів становить 87,6 кг, настриг немитої вовни - 10,5 кг, чистої - 6,3 кг, вихід чистої вовни - 60,4%, довжина вовни - 16,5 см. Жива маса маток - 60 кг (+6,6%), настриг немитої вовни - 6,8 кг (+11,5%), чистої - 3,30 кг (+11,5%), вихід чистої вовни - 48,4%, довжина вовни - 11 см (+4,7 см).
Автори: академіки М.Ф.Іванов, Л.К. Гребень
Колишній СРСР мав велику кількість гірських масивів на Кавказі та в Середньоазіатських республіках, де знаходиться значні площі альпійських пасовищ, дуже хороших за якістю, але малодоступних для більшості сільськогосподарських тварин внаслідок крутих та скелястих схилів. Такі пасовища доступні лише для диких баранів, домашніх кіз і малопродуктивних місцевих порід овець. З метою ефективного використання цих пасовищ та збільшення виробництва тонкої вовни в Асканія-Нова під керівництвом академіка М.Ф.Іванова шляхом схрещування дикого муфлона з мериносовими вівцями створено нову породу овець - гірський меринос. В результаті успішного поєднання генетичних досліджень з практичною селекцією було встановлено, що гібриди першого покоління мали характер вовни, успадкований від мериносів, а довжину (4,5-5 см) і величину настригу вовни - від муфлона. Тому було вирішено шляхом зворотного схрещування напівкровних тварин з чистопородними мериносами одержати друге покоління S-кровних помісей. Для цього серед напівкровних гібридів було відібрано три барани з добре вираженим домінуючим характером мериносової вовни. Серед одержаних S-кровних гібридів виявлялися два типи ягнят: перший тип - схожий за характером вовни з мериносами, другий - відхилявся в бік муфлона і характеризувався короткою, більш грубою і невирівняною вовною. Шляхом розведення S-кровних помісей першого типу "в собі", наступного відбору і добору були створенні тварини нової породи. Гірський меринос успадкував від муфлона живий темперамент, здатність швидко рухатися, обережно та спритно перескакувати через перешкоди. Ці особливості пов'язані з анатомічною будовою кісток, сухожилля кінцівок, а також грудної клітки, легенів, серця та судинної системи. Від мериноса рамбульє гірський меринос успадкував білу, тонку, однорідну, звивисту, мериносового характеру вовну з достатньою кількістю та довжиною. В кінці 30-х років минулого століття цих тварин передали для апробації у виробничих умовах і подальшого розведення в господарства Північного Кавказу з розміщенням їх у зоні високогірних пасовищ, недоступних для культурних порід. На жаль, в роки фашистської окупації гірський меринос був майже повністю знищений.
Автори: кандидат с.-г. наук І.Л. Перегон і Р.А. Глубочанська
Асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець виведений у дослідному господарстві Інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова" методом відтворювального схрещування овець каракульської та багатоплідної романівської порід (авт. свід. № 1479). Нове селекційне досягнення у 1971 р. за наказом № 212 Міністерства сільського господарства СРСР затверджене як внутрішньопородний тип каракульської породи. Вівці цього типу продукують смушки чорного забарвлення і характеризуються доброю пристосованістю до умов півдня України, підвищеною багатоплідністю (158-193%), міцною конституцією, великою живою масою (баранів-плідників - 83-98 кг, вівцематок - 57-63 кг, ягнят при народжені одинаків - 5,0-6,0, двійнят - 3,5-4,0, трійнят - 3,0-3,5 кг) та виходом смушків першого сорту 85-93%. Смушки великого розміру (одинаків - 1719см2, двійнят - 1613 і трійнят - 1328 см2), мають легку міздрю і укорочений волос, довгі валькуваті завитки, середні за шириною (від 4 до 8 мм), шовковистий і блискучий волосяний покрив; відповідають вимогам стандарту на чистопородний каракуль. За ексетр'єром та конституцією багатоплідні каракульські вівці подібні до чистопородних каракульських. У них великий продовгуватий грушоподібний тулуб, видовжена, дещо горбоноса голова, вуха великі, звислі, кінцівки високі, міцні, тонкі, вкриті блискучою хвилястою рунною вовною. Більшість баранів мають спіралеподібні роги, трапляються комолі. Вівцематки в основному комолі. Хвіст у овець розширений біля кореня і являє собою широку жирову подушку у вигляді трикутника, закінчується довгим тонким відростком. Вовна груба, неоднорідна, косичної будови, що належить за стандартом до другого класу і частково - першого. Настриг немитої вовни у вівцематок - 2,5-3 кг, у баранів - 4,5-5 кг. У 1,5-річному віці жива маса ярок становить 45-50 кг, баранів - 60-65 кг. Молочність вівцематок з двійнями за 120 днів лактації - 189 кг. Молоко вміщує в середньму (%): жиру - 7,0; білка - 6,5; молочного цукру - 5,0; золи - 0,93. Висока молочність вівцематок у період підсису дає змогу вигодовувати по двоє ягнят з середньою живою масою до відлучення 25-28 кг. М'ясна продуктивність ягнят при відлученні висока, що свідчить про їх високу м'ясну скоростиглість. Жива маса перед забоєм у 4-місячному віці становить 27,1 кг, маса парної тушки - 12,7 кг, забійний вихід - 47,6%, вихід м'яса першого сорту - 76,9%, коефіцієнт м'ясності - 3,3. Показники м'ясної продуктиності 9-місячних ягнят також достатньо високі та відповідають вимогам, що пред'являються до тушок дорослих овець. Так, жива маса перед забоєм у цьому віці становить 38,9 кг, маса парної тушки - 19,4 кг, забійний вихід - 50,0%, вихід м'яса першого сорту - 80,5%, коефіцієнт м'ясності - 3,9. М'ясо ягнят 4-х та 9-місячного віку яскраво рожевого забарвлення з чітко вираженою мармуровістю, ніжністю, тонковолокнистістю, відсутністю специфічного запаху та високими смаковими якостями. Найбільш цінними у селекційному відношенні є двійневі ягнята, які характеризуються високими показниками життєздатності та класності. Вони мають велику живу масу при народженні (ярочки - 3,65±0,05 кг, баранці - 3,78±0,04 проти 4,08±0,1 і 4,92±0,06 кг у одинаків), яка позитивно корелює (r=+0,218...+0,34) з живою масою вівцематок перед їх паруванням, легку непотовщену міздрю (1,32±0,024 проти 1,51±0,026 мм у одинаків), вкорочений волос (6,59±0,17 проти 7,02±0,21 мм у одинаків). У селекційному ядрі стада п'ять генеалогічних ліній: № 144, 434, 1185, 1542 і 123. Головну увагу при розведенні за лініями звертають на підвищення плодючості вівцематок, великоплідність і життєздатність ягнят, збільшення виходу смушків бажаного типу, поліпшення шовковистості і блиску волосяного покриву. Асканійські багатоплідні вівці чорного забарвлення в своїй структурі мають ряд смушкових типів, з яких найбільш цінними є жакетний, ребристий та плоский. Кожному із них притаманна своя генетична характеристика. Бажані смушкові типи становлять приблизно дві третини. Використання багатоплідних каракульських баранів на чистопородних каракульських вівцематках підвищує багатоплідність у першому поколінні на 18,9% (від 100 до 118,9%) , у другому на 11,1% (від 118,9 до 130%) при збереженні високої якості смушка. Використання баранів-плідників у племінних і товарних господарствах усіх форм власності Херсонської, Одеської, Чернівецької та Полтавської областей забезпечує підвищення багатоплідності вівцематок на 12-15%, смушкової продуктивності - на 15-20%, м'ясної - на 20-25%, молочної - на 25-35%. Багатоплдіних каракульських овець розводять у господарствах різних форм власності Херсонської, Одеської та Чернівецької областей. Загальна чисельність цих овець становить 29,8 тис. голів, в тому числі в суб'єктах племінної справи 5,3 тис. голів, з них вівцематок і ярок старше одного року 3,6 тис. голів. Найцінніший генофонд зосереджений в трьох племзаводах, а саме: у Державному підприємстві дослідному господарстві "Маркеєво" Чаплинського району, Херсонської області, приватному прідприємстві "Агрофірмі імені М.О.Посмітного" Березівського і сільськогосподарському виробничому кооперативі "Ягорлик" Красноокнянського районів, Одеської області, де сформовано селекційні стада вівцематок з багатоплідністю 145-160% і виходом смушків першого сорту 73-89%. А також у шести племрепродукторах: СВК імені Кірова Красноокнянського, СВК "Дружба народів" Котовського районів Одеської області та ТзОВ "Комарівське", СТОВ агрофірма "Новоселицька", СТОВ агрофірма "Вілія" Кельменецького і фермерське господарство "Пастушок" Новоселицького районів Чернівецької області з багатоплідністю вівцематок - 125-130%, виходом смушків першого сорту - 60-70%.
Автор П.І.Польська - доктор с.-г. наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Розроблено в 1959-1975 рр. принципово новий метод виведення на півдні України інтенсивних типів скоростиглих м'ясо-вовнових овець. В його основі - використання вітчизняного і світового генофонду шляхом ступінчастої синтетичної селекції, яка включає: схрещування овець перевірених на поєднуваність порід різного напряму продуктивності; відбір напівкровних помісей бажаного типу і розведення їх "в собі" до F2-Fn з застосуванням інбридингу; схрещування відселекціонованих різних за генотипом двохпорідних помісей F2-Fn; відбір трьохпорідних помісей бажаного типу і розведення їх "в собі" із застосуванням інбридингу. Розроблено в 1976-1990 рр. метод поглибленої селекції щодо удосконалення інтенсивних типів овець в малих закритих популяціях, який забезпечує гетерогенність і високу ефективність синтетичної селекції і включає:
Використано в 1976-2000 рр. баранів-плідників новостворених інтенсивних типів - асканійських кросбредних і асканійських чорноголових, як поліпшуючий імпортозамінний генофонд для виведення першої вітчизняної асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною, яку апробовано у 2000 році.
Автори: доктор с.-г. наук. Польська П.І, академік Гребінь Л.К, Калащук Г.П., Шинкаренко М.Д. та інші, затверджено як селекційне досягнення наказом Держкомісії Ради Міністрів СРСР по продовольству і закупках від 19 грудня 1990 р. № 223 (а.с. № 5239)
Виведено в ДГ "Асканія-Нова" шляхом ступінчастої синтетичної селекції на базі використання вітчизняного і світового генофонду методом складного відтворювального схрещування асканійських тонкорунних і цигайських вівцематок із англійськими та аргентинськими баранами-плідниками породи лінкольн з подальшим розведенням "у собі" трьохпородних помісей бажаного типу: напівкровних за лінкольном і чвертькровних за асканійською тонкорунною та цигайською породами. Вони оптимально поєднують достоїнства трьох вихідних порід: величину та специфічні якості вовни лінкольна, багатоплідність, величину та багатововновість асканійського мериноса, витривалість та пристосованість до місцевих умов цигайських овець. Асканійські кросбреди - це великі, скоростиглі, міцної конституції тварини з високою вовновою, м'ясною і молочною продуктивністю. Середня жива маса асканійських кросбредних баранів-плідників - 123,4 кг, довжина вони - 19 см, настриг чистої вовни - 9,3 кг при виході чистого волокна 72%; вівцематок - відповідно 77 кг, 14,7 см, 5,6 кг, 68%. Вівцематки характеризуються продуктивним довголіттям при середньому багатоплідді 145-148%, максимальному - 183,3% у семирічному віці. Молочність вівцематок за 120 днів лактації - 201,3 кг (максимальна - 418,4 кг). Молоко вміщує в середньому (%): жиру - 6,26; білка - 5,97; молочного цукру - 5,1; золи - 0,94. Ягнята народжуються великими: одинаки величиною 5,4-5,7 кг, двійневі - 4,4-4,6 кг, трійневі - 4,1-4,2 кг. На 1 кг приросту ягнята до 20-денного віку споживають 5,9 кг молока, до 4,5-місячного віку їх середня жива маса становить 31,5-35,9 кг, виробництво м'яса на вівцематку - 65-70 кг. Відмінною особливістю асканійських кросбредів заводського стада є довгововновість при високих настригах вирівняної, чітко звивистої міцної (9-12,8 км розривної довжини), еластичної і шовковистої з люстровим блиском вовни зниженої тонини: у баранів - 37,6 мкм, вівцематок - 33,1 мкм, що відповідає 44 та 48 якості з високою якістю жиропоту світлих відтінків (співвідношення жиру і солей поту у баранів становить 1:0,69). Генеалогічна структура асканійських кросбредів представлена п'ятьма лініями №№ 856, 1181, 2562, 5527, 7527 з 14 спорідненими групами. Засновник новостворенної лінії баран № 856 мав найвищий генетичний потенціал продуктивності: народився у числі двійнят, жива маса у 3-річному віці 161 кг, довжина вовни 20 см, тонина 44 якості, настриг чистої вовни - 12,4 кг при виході 77,9%, оцінка руна 5 балів. Завдяки високій препотентності барана-рекордиста № 856, сформовано генеалогічну лінію з чотирма спорідненими групами. У його сина - барана №579, засновника спорідненої групи, настриг чистої вовни досяг рекордної величини - 12,8 кг при довжині вовни 19 см і виході чистого волокна 75,8%. Вівцематки цієї лінії з коефіцієнтом інбридингу (Fx), що дорівнює 2,6, мають найвищий генетичний потенціал продуктивності: в середньому багатоплідність - 150%, жива маса - 80,1 кг, настриг чистої вовни - 6,5 кг при виході чистого волокна 75% і коефіцієнті вовновості - 81 г/кг. - 12,8 кг, річняків - 10,3, вівцематок - 8,8, ярок - 8,9 кг при коефіцієнті вовновості відповідно 102, 115, 95 і 119 г/кг. Висока різнобічна продуктивність асканійських кросбредів і чітко виражений характер кросбредної вовни у поєднанні з доброю адаптивною здатністю та високими спадковими властивостями дає змогу викорис-товувати їх як поліпшуючий племінний матеріал, що інтенсифікує галузь, як для створення кросбредного вівчарства, так і для промислового, змінного, ввідного схрещувань, не змінюючи напряму продуктивності овець базових порід. У результаті схрещування тонкорунних вівцематок з асканійськими кросбредними баранами підвищуються життєздатність і скоростиглість ягнят, забійний вихід - на 5,3% при поліпшенні смакових якостей м'яса, настриг митої вовни - на 0,58-0,95 кг, вихід чистого волокна - на 8-15 абсолютних відсотків, затрати корму на 1 кг приросту знижуються на 24,6%. Від схрещування вівцематок цигайської породи з асканійськими кросбредними баранами збільшується жива маса ягнят при відлученні на 4,5 кг, або на 17,8% (29,8 проти 25,3 кг), настриг чистої пояркової вовни - на 0,27 кг, або на 35% (1,04 проти 0,77 кг), середньодобовий приріст за період нагулу - на 34,2%, забійний вихід - на 2,1 абсолютного відсотка (51,4 проти 49,3%). У результаті використання асканійських кросбредних баранів для перетворення тонкорунного і цигайського вівчарства у кросбредне підвищився настриг чистої вовни на голову на 0,39-0,75 кг, або на 18,5-40,8%, вихід чистої вовни - на 2,1-15 абсолютних відсотків, збільшилася довжина вовни на 2,2-4 см, або на 24-50%, зменшилась дефектність вовни, поліпшились звивистість, еластичність і шовковистість вовни, колір і якість жиропоту. На півдні України методом поглинального схрещування тонкорунних вівцематок з асканійськими кросбредними баранами в період з 1976-1990 рр. створено масив м'ясо-вовнових овець з кросбредною вовною чисельністю 35,9 тис. голів, який використано для виведення асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною.
Автори: доктор с.-г. наук Польська П.І, академік Гребінь Л.К., Калащук Г.П., Шаламай Л.П., Туринський В.М. та інші
В основі його виведення - ступінчаста синтетична селекція на базі складного відтворювального схрещування вівцематок цигайської породи з англійськими м'ясними баранами-плідниками - суффольками та оксфорддаунами з наступним "прилиттям крові" асканійських кросбредів. Асканійські чорноголові вівці - великі, довго- та багатовонові, їм притаманні висока скоростиглість і відмінно виражена м'ясність при позитивному взаємозв'язку м'ясної та вовнової продуктивності. Тулуб у них видовжений, бочкоподібний, груди широкі та глибокі, індекси масивності, збитості та м'ясності характерні для овець англійських м'ясних порід. Середня жива маса баранів-плідників становить 136,8 кг, вівцематок - 79,9 кг, довжина і настриг чистої вовни - відповідно 18 і 14,4 см, 8,1 і 4,8 кг при виході чистого волокна 68...73%, багатоплідність - 145...150% (макс. 183%), молочність за 120 днів лактації - 201,2 кг (макс. 339,7 кг). Молоко вміщує в середньому (%): жиру - 6,7 (макс.9,6); білка - 5,81 (макс.7,8); молочного цукру - 5,1; золи - 0,87. Асканійські чорноголові ягнята народжуються великими: одинаки - 5,3-5,6 кг; двійневі - 4,6-4,6 кг; трійневі - 4,0-4,5 кг, розвиваються інтенсивно. На 1 кг приросту ягнята до 20-денного віку споживають 5,6 кг молока. В 4,5-місячному віці їх середня жива маса становить 34,7-36,8 кг. При спрямованому вирощуванні ягнят середньодобовий приріст їх в перші двадцять днів життя досягає 850-930 г., жива маса у 2-місячному віці значно перевищує вимогу стандарту для 4-місячних ягнят, максимальна жива маса при відлученні досягає 62 кг. Маса тушок баранців становить при відлученні (4,5 місяця) 15-23 кг, у 9,5-місячному віці - 24,4-25,8 кг. М'ясо ягнят характеризується ніжністю сочністю, відмінними смаковими якостями, високою біологічною цінністю. Відмінною особливістю асканійського типу чорноголових овець є висока комбінована продуктивність: рекордні показники живої маси у баранів-плідників - 178 кг, баранів-річняків - 118 кг, вівцематок - 132 кг, ярок - 96 кг та настригів чистої кросбредної вовни - відповідно 11,1 кг; 9,2 кг; 8 кг в поєднанні з високими якісними характеристиками мўяса, вовни і хутрових овчин. В умовах достатньої і повноцінної годівлі середні показники виробництва м'яса на вівцематку у живій масі становить 73-78 кг, максимальні - 118 кг при вигодовуванні трійневих ягнят за період підсису до 4-місячного віку і 192 кг - при вирощуванні їх до 10-місячного віку. Тварини добре пристосовані до місцевих умов, досить чутливі до високого рівня годівлі, ефективно використовують поживні речовини корму в продукцію, стійко передають нащадкам свої цінні ознаки. Науково-технічна рада Мінсільгосппроду України 1 березня 1996 р. затвердила акт державної апробації нового селекційного досягнення під назвою "Асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною", який за комплексом господарсько-корисних ознак і біологічних особливостей характеризується однотипністю і не має аналогів у світовій та вітчизняній практиці (акт апробації від 17 червня 1995 р., а.с. № 1168). В новому типі затверджено три лінії баранів-родоначальників (№№ 664 а.с. № 1181; 151 а.с. № 1193; 1387, а.с. № 1206) із 11 спорідненими групами та тварини-рекордисти (а.с. №№ 1218, 1229, 1240). Вівцематки новоствореної лінії асканійського чорноголового барана №664 з шістьома спорідненими групами і коефіцієнтом інбридингу (Fx), що дорівнює 2,9, мають дуже високий генетичний потенціал продуктивності: в середньому багатоплідність - 160%, жива маса - 83,5 кг, настриг чистої вовни - 5,4 кг при її довжині 14,9 см і виході чистого волокна 70,8%, виробництво м'яса на вівцематку у живій масі досягає 160 кг. Схрещування з асканійськими чорноголовими баранами підвищує живу масу ягнят при відлученні - на 12,1...13,9%, середньодобовий приріст ягнят за період підсису - на 37,3...39,5%, настриг пояркової вовни в чистому волокні - на 28,6%, оплату корму - на 27%, масу тушки - на 13,8...17%, забійний вихід - на 2,3...7,3 абсолютного відсотка. Асканійські чорноголові вівці щодо конституційної міцності, напряму та рівня продуктивності - унікальні, вони є державним генофондом і відповідають вимогам світового рівня. Їх використовують як для створення нового напряму вівчарства - м'ясо-вовнового з кросбредною вовною, так і промислового схрещування з метою підвищення скоростиглості, м'ясної, молочної та вовнової продуктивності, поліпшення якості м'яса, вовни, шкір та хутрових овчин. Використання асканійських чорноголових баранів-плідників дає змогу не тільки інтенсифікувати галузь, а й відмовитися від імпорту баранів аналогічного напряму продуктивності, уникнути труднощі їх акліматизації та зекономити валютні кошти.
Автори: Гребень Л.К., Польська П.І., Калащук Г.П., Шаламай Л.П., Чепур В.К. Черномиз Т.О., Туринський В.М., Мельник Ю.Ф., Шинкаренко М.Д. та інші
Виведено в період 1976-2000 рр. Апробована Державною експертною комісією в 2000 році. Складається із п'яти внутріпородних типів: асканійських кросбредів, асканійського типу чорноголових овець з кросбредною вовною, одеського, буковинського і дніпропетровського; восьми генеалогічних ліній і 26 споріднених груп. Розводиться в 10 областях України та АР Крим. Виробництво на вівцематку: м'яса - 50-65 кг, товарного молока - 40-80 кг, генетичний потенціал багатоплідності - 135-145%, максимальний - 183%, настриг чистої кросбредної вовни - 3,0- 5,0 кг. Племінна база новоствореної породи зосереджена в п'яти племзаводах та 15 племінних репродукторах шісти областей України та АР Крим Провідні племзаводи і племрепрдуктори: "Асканія-Нова" і "Маркеєво" Херсонської, "Вікторія" і "Надія" Одеської, "Берестя" і "ім. Ватутіна" Чернівецької областей. Асканійську м'ясо-вовнову породу виведено без валютних витрат шляхом широкого використання в різних регіонах України баранів-плідників - асканійських кросбредів і асканійського типу чорноголових овець, які відзначаються високими показниками відтворювальної та адаптивної здатності, скоростиглості, універсальної продуктивності: м'ясної, молочної і вовнової. Генеруючою генетичною основою даної породи, що забезпечує її прогрес, є видатні генотипи особливо високої племінної цінності - асканійські кросбреди та асканійські чорноголові, яких створено в ДГ "Асканія-Нова" у малих замкнутих (закритих) популяціях. Саме ці внутріпородні типи державною експертною комісією у 2000 році визнані унікальними з принципово новим поєднанням основних селекційних ознак, що не має аналогів у практиці світового вівчарства. Вони є вітчизняним поліпшуючим генофондом, як для виведення нових порід і типів, так і формування експортного потенціалу племінних ресурсів особливо високої генетичної цінності та конкурентоспроможності галузі вівчарства в Україні. Тому немає потреби Україні імпортувати племінних овець аналогічного напряму продуктивності. До того ж історичний досвід України і результати багаторічних досліджень інституту тваринництва "Асканія-Нова" свідчать про труднощі акліматизації овець імпортованих порід, що спричиняє значне зниження у них відтворювальної здатності, виживання приплоду і продуктивності. Асканійських кросбредів і асканійських чорноголових виведено в дослідному господарстві "Асканія-Нова" в період 1965 - 1975 рр. Удосконалення селекційного ядра інтенсивних типів м'ясо-вовнових овець асканійської селекції здійснено в період 1976-2000 рр. методом поглибленої селекції у малих замкнутих популяціях, розробленого П.І. Польською, який забеспечує гетерогенність і ефективність синтетичної селекції. Асканійські кросбреди і асканійські чорноголові вівці, в основному F10-F15 (поколінь), характеризуються міцною конституцією, невибагливістю та високою адаптаційною здатністю, ранньою статевою зрілістю, високою статевою активністю, продуктивним довголіттям. Вони високотехнологічні: спокійного темпераменту, легко стрижуться, барані комолі (безрогі), у вівцематок добре виражений материнський інстинкт, а молока достатньо щоб вигодувати двох...чотирьох ягнят. Вони чутливі до високого рівня годівлі та добре пристосовані до умов різних регіонів України, Росії, Білорусії, Молдови та інших країн Європи. Вівцематки інтенсивних типів зберігають високу відтворювальну здатність до 12-річного віку при високій якості приплоду, що сприяє інтенсифікації селекційного процесу. Барани-річняки за об'ємом еякуляту та активністю сперміїв не поступаються перед дорослими. Ярки в 8- 9-місячному віці живою масою 38 кг і більше приходять в охоту, запліднюються і в 13-14-місячному віці відтворюють життєздатне потомство при чіткому проявленню у них материнського інстинкту. Раннє використання ярок в умовах достатньої та повноцінної годівлі покращує їх відтворювальну здатність, не впливає негативно на їх розвиток і продуктивність в наступні роки та сприяє інтенсифікації відтворення стада. Селекційна робота з асканійськими м'ясо-вовновими вівцями, які створені на багатопорідній основі, на протязі останніх 30 років (1976-2005 рр.) проводиться в ДГ "Асканія-Нова" методом поглибленної селекції у малих замкнутих популяціях без залучення генофонду інших регіонів і країн. Згідно з республіканською програмою якісного удосконалення с.-г. тварин на 1987-1990 рр., асканійських кросбредних і асканійських чорноголових баранів-плідників використовували для промислового схрещування з тонкорунними і напівтонкорунними вівцематками в господарствах 18 областей України щорічно на поголів'ї 184-203 тис. голів. Ще в 1980-1990 роках, населення різних регіонів України проявляло неабиякий інтерес до розведення асканійських кросбредів та асканійських чорноголових овець із-за того, що вони занадто великі: одна вівця замість двох, м'ясо їх надзвичайного смаку, молочна продуктивність висока, а кросбредна вовна - еластична, шовковиста з люстровим блиском, не має обмежень у використанні. Вона найбільш придатна для виготовлення не тільки особливо модних костюмних, пальтових і платтяних тканин, трикотажних виробів, ліжників, килимів тощо, а також і пряжі для ручного в'язання беретів, шапок, хусток, шарфів, пальто, костюмів, шкарпеток та ін. Необхідно відзначити, що високоякісну і міцну пряжу для ручного в'язання можна виготовити тільки з кросбредної вовни. Асканійським м'ясо-вовновим вівцям і нині віддають перевагу, як у суспільному, так і особистому секторах Одеської, Херсонської, Дніпропетровської, Донецької, Чернівецької Житомирської та інших областей, а також АР Крим. Це свідчить, що вони відповідають найбільш високим вимогам до найунікальнішої сільськогосподарської тварини, а також українському прислів'ю: що Вівця - це кожух та свита і душа сита . Інтенсивні типи овець асканійської селекції включено до державної підпрограми "Вівчарство" на період до 2010 р. для формування експортного потенціалу генетичних ресурсів особливо високої племінної цінності та конкурентоспроможності галузі вівчарства в Україні. Вівці новоствореної породи, завдяки конституційної міцності, характеризуються високою адаптивною здатністю, яка забезпечує їх видатну витрівалість, а також успішну реабілітацію, що спостерігалося на протязі останніх п'яти років. Баранів-плідників асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною використовують як державний поліпшуючий генофонд для зміни напряму вівчарства в Україні з вовнового на м'ясо-вовновий, а також для промислового, перемінного та відтворювального схрещування з метою формування конкурентоспроможності галузі.
Інститут тваринництва "Асканія-Нова" © 2007
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||