ВАКУУМНА АВТОПОЇЛКА ДЛЯ ОВЕЦЬ
Автор: Погорєлов А.Й.
Розроблена вакуумна автопоїлка призначена для поїння овець на пасовищах і на базах, яка включає одноосний причеп, цистерну, кран, вакуумний регулятор і шість корит (рис. 1).
Принцип роботи вакуумної автопоїлки здійснюється таким чином. Цистерну ємністю 3 м3 заповнюють водою і герметично закривають кришку горловини. Поряд з нею встановлюють шість корит і послідовно з'єднують їх шлангами. В перше корито на відстані 15 см від днища встановлюють вакуумну трубку і з'єднують її з цистерною. Відкривають кран зливної труби, і вода наповнює корито до занурювання вакуумної трубки, після чого надходження води в корито припиняється внаслідок вирівнювання тиску повітря у цистерні і коритах. За використанням води вівцями рівень її підтримується автоматично за допомогою вакуумного регулятора.
Технічна характеристика вакуумної автопоїлки
| Кількість обслуговуючого поголів'я, гол | 750-800 |
| Ємність цистерни, м3 | 3,0 |
| Кількість корит, шт | 6,0 |
| Довжина корита, м | 2,4 |
| Витрати праці, чол/год | 0,02 |
| Габаритні розміри, мм | 4200 × 1600 × 2100 |
| Маса, кг | 4200 |
Вакуумна автопоїлка впроваджена в двох господарствах Херсонської області і включена у систему машин в 1960-1965 рр.  Рис. 1. Схема вакуумної автопоїлки для овець
1 - цистерна; 2 - горловина з герметичною прокладкою; 3 - вакуумна трубка; 4 - кран; 5 - заливна труба; 6 - корито; 7 - шланг.
ДУШОВА УСТАНОВКА ДЛЯ КУПАННЯ ОВЕЦЬ
Автори: Кулик В. В., Селіванов М.В., Александров О.О.
Розроблена душова установка для лікувально-профілактичного купання овець, яку прибудовують до вівчарні. З трьох боків вона огороджена стінкою висотою 1,5 метра (рис. 2).
Душова площадка розміром 5,5 х 7 метрів припіднята над поверхнею землі на 20-25 см, забетонована і має уклін в сторону приямка, накритого металічною решіткою для затримання сторонніх домішок. На цій площадці змонтовані 10 нижніх і 3 верхніх труби, розташовані паралельно на відстані 0,5 м. До кожної труби приварені 12 розпилювачів з діаметром отворів 2 мм. Верхні труби розташовані на висоті 2,5 м від підлоги.
Відстійник ємністю 1,2 м3 призначений для збору відпрацьованого розчину, розташований поряд з душовою площадкою.
Розчин необхідної концентрації приготовляють в баку ємністю 2 м3 . Готовий розчин під тиском, який створюється відцентровим насосом, по трубам надходить до розпилювачів, виходить назовні і дрібними краплями попадає на овець з усіх сторін.
Купання овець триває 2-3 хвилини.
Техніко-економічна характеристика душової установки
| Продуктивність, гол/год | 450-500 |
| Потужність двигуна відцентрового насосу, кВт | 4,5 |
| Витрати розчину для купання, гол/л | 0,8-1,0 |
| Витрати праці, гол/год | 0,04 |
| Економічний ефект, гол/грн | 4,5-5,0 |
Душова установка впроваджена в господарствах Херсонської, Кіровоградської та Кримської областях.  Рис. 2. Схема душової установки для купання овець
1 - душова площадка; 2 - верхня труба з розпилювачами; 3 - стіна; 4 - нижня труба з розпилювачами; 5 - двері;
6 - магістральний трубопровод; 7 - відстійник; 8 - фільтр; 9 - бак для приготування розчину; 10 - відвідна труба;
11 - зливна труба; 12 - відцентровий насос; 13 - бетонована яма.
МАЛОГАБАРИТНА МОЛОКОПОЇЛКА ДЛЯ ВИПОЮВАННЯ ЯГНЯТ
Автори: Кулик В.В., Мельник Ф.І., Александров О.О.
Розроблено малогабаритну молокопоїлку, яка призначена для випоювання ягнят від маломолочних вівцематок, а також ягнят сиріт молоком або замінником молока.
Молокопоїлка складається з рами, корита з кришкою, гумових дійок, губчастих гумок для імітації вимені вівцематки, патрубків з гайками, гумових трубок та колектора. На зовнішніх бокових поверхнях корита за допомогою штуцерів з гайками закріплені по 15 дійок і губчастих гумок для імітації вимені вівцематки. Кожний штуцер з внутрішньої сторони корита з’єднано з гумовою трубкою, яка доходить до дна корита.
Технологія випоювання ягнят здійснюється таким чином. Підготовлене овече молоко, або його замінник, підігріте до температури 36-40 OС заливають в молокопоїлку і закривають кришкою, після чого до поїлки підпускають ягнят і вони протягом 2-3 хвилин ссуть молоко. Після випоювання ягнятам молока, або замінника щоденно проводять промивання гумових трубок та дійок без їх розбирання за допомогою колектора. Норма годівлі за один день, в залежності від віку ягняти складає від 1,2до 2 кг молока, а кратність годівлі - від 4 до 6 разів за добу. Тривалість годівлі ягнят 75-80 днів, витрати молока або його замінника за цей період - 120 кг/гол. Збереженість ягнят – 80-83%, економічний ефект – 45-50 грн./гол.
Технічна характеристика малогабаритної молокопоїлки
| Ємність корита, л | 50 |
| Відстань між дійками, мм | 150 |
| Висота розташування дійок від підлоги, мм | 350 |
| Габаритні розміри, мм | 1200?600 – 400 |
| Маса, кг | 18 |
Малогабаритна молокопоїлка для випоювання ягнят впроваджена у двох господарствах Херсонської області.
УСТАНОВКА ГЛЄБОВА А.Є. ДЛЯ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ ТВАРИН
(а. с. СРСР №1042745)
Автор: Глєбов А.Є.
Розроблено і впроваджено у виробництво високопродуктивну шестистанкову установку Глєбова А.Є. для штучного осіменіння овець (рис.3).
Установка включає транспортер і карусель.
Транспортер, який подає тварину, включає станину, рамки, боковини, дверці, пальцеві затвори, привід транспортера.
Карусель включає станину, поворотний круг, на якому радіально розташовано шість станків з фіксуючими і розфіксуючими пристроями, привід поворотного круга, неповоротний круг, спрямовуючу дугу і пульт управління.
Технологія штучного осіменіння овець на цієї установці здійснюється таким чином. Відібраних вівцематок з оцарка транспортером подають у станок, де кожна автоматично фіксується за допомогою важеля. Технік-осіменатор натискує на педаль управління, і поворотний круг зі станками обертається на 1/6 частину. В другому положенні станка племобліковець читає номер вівцематки і відмічає у журналі.
Після цього оператор натискує на педаль і переміщує станок в трете положення, де робить штучне осіменіння вівцематок. Вмикаючи електродвигун, станок переміщують в четверте положення, тут вівцематок мітять фарбою "Овцевод", а потім переводять в п’яте положення, де тварина заспокоюється після осіменіння. Оператор знову натискує на педаль управління і станок наїжджає своїм роликом на виступ спрямовуючої дуги завдяки шарнірної підвіски, при цьому плавно піднімається його передня частина. В шостому положенні станок зупиняють, фіксатори автоматично відкриваються і тварина виходе в накопичувач. В подальшому всі технологічні операції повторюються в тій же послідовності.
Техніко-економічна характеристика установки для штучного осіменіння тварин
| Габаритні розміри, мм: довжина | 6300 |
| ширина | 3150 |
| висота | 725 |
| Маса, кг каруселі | 335 |
| транспортера | 425 |
Продуктивність установки – 180-200 гол./год., витрати праці на одну голову – 0,020-0,025 людино-год., тоді як при ручному способі – 0,13.
Шестистанкова установка – універсальна. Використовується при штучному осіменінні та доїнні вівцематок. Впроваджена в 4-х господарствах Херсонської і Кіровоградської областях.
 Рис.3. Осіменіння овець на установці Глєбова А.Є.
ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВВЕДЕННЯ РІДКИХ ПРЕПАРАТІВ ТВАРИНАМ
(А. С. СРСР №1404071)
Автори: Горлова О.Д., Тимофієв Є.П., Глєбов А.Є.
Розроблено пристрій для збудження рефлексів ссання і ковтання у новонароджених ягнят з метою підгодівлі молозивом і молоком вівцематок та введення рідких ліків хворим тваринам (рис.4).
Пристрій складається з циліндричного корпусу з консольно розташованим на ньому трубчастим стволом, верхню частину вільного кінця якого виконано у вигляді дугоподібного приливу з опуклою і ввігнутою поверхнями і рукоятки. На корпусі закріплена ємність, до горловини котрої приєднано ремінь. Від ємності відходить еластична трубка, яка, проходячи через корпус закінчується біля вільного кінця трубчастого ствола. У спеціальному пазу рукоятки розташований дозатор, закріплений на осі. Дозатор має пружину та виступ. Пружина фіксується шпилькою.
Інжектор для ягнят використовують таким чином. За допомогою ременя його підвішують на шию оператора. Потім витягають шпильку з рукоятки. При цьому пружина дозатора розпрямлюється і він повертається на осі та впираючись у еластичну трубку і перетискує її. Після цього заливають використовувану рідину у ємність. Ягня відловлюють і фіксують лівою рукою, підтримуючи його нижню щелепу. Правою рукою обережно вводять дугоподібний прилив у ротову порожнину тварини. В момент контакту із нервовими рецепторами твердого піднебіння у тварини зароджується рефлекс ссання і ковтання, який клінічно виявляється у смоктальних рухах нижньої щелепи. Майже одночасно з цим натискують пальцем правої руки на дозатор, відкривається канал еластичної трубки і у ротову порожнину надходить рідина. При натискуванні контактора на тверде піднебіння надгортанник закриває вхід до гортані, піднебінна завіска піднімається, а піднебінно-глоткова та стравохідно-глоткові дужки звужують носоглотковий отвір. Такий фізіологічний синдром сприяє надходженню рідини у стравохід і викликає її потрапляння у гортань.  Рис. 4. Загальний вигляд інжектора для ягнят 1- корпус; 2 – еластична трубка; 3 – контактор; 4 - трубчастий ствол;
5 – ремінь; 6 – ємність; 7- пружина; 8 – рукоятка; 9 – шпилька; 10 – дозатор;
11 – вісь; 12 – паз; 13 – виступ.
СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ДИПЛОКОКОВОЇ СЕПТИЦЕМІЇ ЯГНЯТ ПЕРІОДУ ПІДСИСУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
(а. с. СРСР № 1729010)
Автори: Топіха І.Н., Горлова О.Д., Тимофієв Є.П.
Розроблено спосіб профілактики диплококової септицемії ягнят періоду підсису, який включає їх вакцинацію з 8-ми денного віку шляхом дворазового введення формолвакцини по 5 мл з інтервалом 12-14 днів. Створюваний в організмі тварин активний імунітет значно підсилюється внутрім’язевими ін’єкціями ягнятам ферродекстранових та вітамінних препаратів в дозі до 4-5 мл, яка перевищує встановлені норми в 2-3 рази.
Ягнятам першу вакцинацію проводять у 8-ми денному віці шляхом внутрім’язевих ін’єкцій в області верхньої третини шиї по 5 мл формолвакцини проти диплококової септицемії і одночасно з протилежної сторони шиї – 4-5 мл ферроглюкіну. Через 12-14 днів проводять повторні ін’єкції за тією же методикою вакцини, але вже в комплексі з тетравітом в дозі 4-5 мл. Ін’єкції препаратів ферроглюкіну і тетравіту в комплексі з вакцинацією в ділянці шиї, в місці локалізації симпатичного і парасимпатичного нервових стволів позитивно впливає на розвиток імунологічних реакцій в організмі і сприяє створенню стійкого імунітету проти диплококової септицемії.
Клінічні спостереження за поголів’ям в кількості 60 тис. ягнят підтвердили високу ефективність даного способу в умовах вівчарських господарств півдня України де збереженість ягнят доведено до 98-99%.
УСТАНОВКА ДЛЯ ДОЇННЯ ОВЕЦЬ
(а. с. SU № 1512531)
Автори: Горлова О. Д., Глєбов А. Є., Тимофієв Є.П., Олександров О. О.
Установка для доїння овець складається з рухомої кругової платформи з приводом, на якій радіально розташовані шість фіксаційних станків з пристроями впускання і випускання тварин і доїльними апаратами, нерухомого круга в центрі рухомої платформи, на якому розташована кільцева полуавтоматична годівниця з бункером-дозатором, транспортера для подачі овець в доїльні станки. На платформі розташований рухомий вакуум-провід, з’єднаний з нерухомим вакуум-проводом, вакуумним регулятором, вакуумметром, вакуумним насосом, ємностями для накопичення молока. На стінках фіксаційних станків встановлені проміжні прозорі ємності для молока, які мають кришку з двома патрубками, виступаючий важіль і тягу.
На початку доїння за допомогою транспортера вівця подається у фіксаційний станок, де вона автоматично фіксується і поворотом рухомої платформи пересувається до робочого місця дояра, який здійснює масаж вимені, підключення доїльних стаканів та доїння. Далі поворотом платформи вівця пересувається до другого дояра, який проводить заключний масаж вимені, машинне додоювання та відключення доїльних стаканів, після чого тварина автоматично розфіксовується і виходить у загін.
Техніко-економічна характеристика доїльної установки:
| Габаритні розміри, мм: довжина | 6300 |
| ширина | 3150 |
| висота | 395 |
| Маса, кг: каруселі | 395 |
| транспортера | 425 |
| Продуктивність, гол./год: при доїнні | 80-120 |
| при штучному осіменінні | 180-200 |
 Рис. 5. Установка для доїння овець (загальний вигляд)
Установка для машинного доїння забезпечує: технологічність процесу доїння, продуктивність 80-120 вівцематок за годину, візуальний контроль кількості і якості надоєного молока від кожної вівцематки, значне зниження бактеріальної забрудненості молока у порівнянні з ручним доїнням, що сприяє створенню нових видів продукції.
СПОСІБ ВИРОБНИЦТВА РОЗСІЛЬНОЇ БРИНЗИ В УМОВАХ ВІВЧАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ
(а. с. SU №1762861, патент UA 8313)
Автори: Мусієнко Ю. С.., Горлова О. Д.., Тимофієв Є. П.., Туринський В. М.
Технологічне устаткування по виготовленню розсільної бринзи включає: установку для пастеризації овечого молока, охолоджувач молока, ванну для зсідання молока, піддон-кринту для відпресування сироватки з сирного тіста та окріплення формованих брусків бринзи і бочкотару.
Розсільну бринзу виготовляють таким чином. Пастеризацію овечого молока здійснюють у ємності, зануреній у водяну баню при температурі 75 OС з експозицією 15 хвилин. Пастеризоване молоко швидко охолоджують у ємності з проточною водою до температури 30-32 OС. Потім його виливають у ємність для приготування кальє.
Молочно-кислу закваску виготовляють із сухої бактеріальної культури БП-Угліч № 4 для сирів з низькою температурою другого нагрівання згідно правил приготування. Готову користувальну закваску в пастеризоване молоко вносять у кількості від 0,3 до 1,0%. Крім того, сюди вносять 40%-ний розчин хлористого кальцію з розрахунку 15 г на 100 кг молока. Сичужного ферменту на 100 кг молока – 2-3 г.
Після виконання цих технологічних прийомів ванну накривають серп’янкою і молоко залишають у спокої до повного звертання. Готовий згусток – (кальє) повинен бути рівним і щільним. При введенні в нього металевої ложечки чи шпателю злом отримується рівний, пластівці білків не пристають до ложечки і виділяється прозора жовтувата сироватка. Готове кальє викладають ковшем у підготовлену порожнину рамки.
Потім вільні краї серп’янки, якою вистлана рамка, накладають на кальє у вигляді конверту і накривають рамку кришкою, на яку встановлюють ємність для поетапного заповнення водою, як гідровантаж, із розрахунку 2:1 сирної маси.
Через 5-10 хвилин цю ємність на 1/3 обсягу заповнюють водою і залишають на 45 хвилин. Потім добавляють ще 1/3 обсягу і витримують 1 годину. Після цього ємність заповнюють до повного обсягу і витримують до припинення виділення сироватки. В цілому процес відпресування сироватки триває 2,5-3,0 години.
Закінчивши відпресування сироватки розрізають сирний пласт на прямокутні бруски розміром 10?10 см і видаляють рамку з піддону-кринти. Після цього закривають пробкою донний отвір, заповнюють порожнину піддону солоною сироваткою (17-18%) і насипають на верхній шар брусків кухонну сіль товщиною 0,5-1,0 см. В такому стані бринзу залишають на 16 годин, за цей час вона окріпляється. Після окріплення бринзу упаковують у бочки, посипаючи кожний ряд сіллю, потім через верхній отвір заливають 17-18%-ну солону сироватку і зберігають при температурі не вище 10-12 OС.
Бринзу, виготовлену з пастеризованого молока, можна реалізовувати через 2 тижні, а з сирого молока – через місяць. Вміст жиру в сухій речовині бринзи складає 50%, вологи 53% і солі 5%.
Такий спосіб виробництва бринзи дозволяє отримати 100% форматних брусків, скоротити в два рази технологічний цикл і отримати продукт більш високої якості за смаковими показниками.
(патент UA № 52861)
Автори: Туринський В. М., Горлова О. Д., Глєбов А. Є., Александров О. О., Лєтучев В. К., Нечмілов В. М.
Апарат для доїння овець складається з доїльних стаканів 1, пульсоколектора 2, доїльного відра з кришкою 3. Пульсоколектор забезпечує поперемінне доїння лівої і правої дійки вівці (коли в одному з доїльних стаканів відбувається такт ссання, то в другому – такт стискнення і навпаки) (рис.6).
 Рис. 6. Рис. 6. Апарат для доїння овець
Об’єднання пульсатора і колектора при поперемінному доїнні в один вузол дозволяє ліквідувати шланги змінного тиску, що з’єднували колектор і пульсатор. Вакуум в пульсоколектор надходить через той же шланг, що транспортує молоко з пульсоколектора в доїльне відро. Апарат може працювати також з молокопроводом, який при цьому одночасно виконує функції вакуумпровіду.
Позитивний ефект складається в зменшенні кількості шлангів і підвісної системи доїльного апарату, при цьому витрачається менше повітря і електроенергії. При поперемінному доїнні покращується масажуюча дія доїльних стаканів, зменшується навантаження на дійки та вим’я, поліпшується транспортування молока, підвищюється швидкість доїння, зменшується наповзання стаканів на дійки і запобігається їх спадання.
ОДНОСТАНКОВА УСТАНОВКА ДЛЯ ДОЇННЯ ОВЕЦЬ
(патент UA № 51164А)
Автори: Горлова О. Д., Туринський В. М., Глєбов А. Є., Олександров О. О., Нечмілов В. М.
Установка для доїння складається з одного станка для доїння, встановленого на поворотній платформі. Одна частина платформи є днищем станка, а інша по колу має суцільне вертикальне обгороджування, між яким і боковою стінкою станка встановлена рухома годівниця для концкормів. Попереду станка знаходиться нерухома годівниця, над якою знаходиться бункер-дозатор. До станка для доїння примикає нерухомий станок для попередньої фіксації овець перед доїнням. Станок в задній частині має П-подібний фіксатор. До станка примикають обгороджування загонів. До бічної стінки станка одним кінцем примикає пруткове обгороджування, інший кінець, якого загнутий і є обмежувачем повороту платформи. З правої сторони станка на стойці рами шарнірно укріплена прозора проміжна ємність для візуального контролю якості і кількості надоєного молока.
Суттєвою відмінністю установки є те, що вона має додатково нерухомий станок, призначений для попередньої фіксації вівці перед доїнням, а також розташування годівниць, одна з яких нерухома і розташована перед станком для доїння, а друга рухома і знаходиться на поворотній платформі. Перевагою доїльної установки є пристрій для візуального контролю якості молока.
Доїльний станок перед початком доїння розташований в одну лінію з нерухомим станком. Вівця з нерухомого станка для попередньої фіксації переходить в доїльний станок до годівниці, потім дояр повертає його в положення для доїння, підключає на вим’я доїльні стакани, і починається процес доїння.
Друга вівця із загону заходить у нерухомий станок для попередньої фіксації до годівниці. При доїнні вівця зафіксована з усіх сторін. Під час доїння молоко спочатку поступає у прозору ємність, яка при цьому знаходиться у вертикальному положенні. Дояр візуально по ємності визначає якість і кількість молока, а також момент закінчення доїння, після чого доїльні стакани з колектором підвішує на Г-подібний важіль, цим нахиляється і спорожнюється проміжна ємність у доїльне відро, потім повертає доїльний станок в положення для випуску вівці в загін, насипає корм в годівниці і повертає станок в положення перед доїнням і процес повторюється.
Техніко-економічна характеристика одностанкової установки:
| Габаритні розміри, мм: довжина | 2360 |
| ширина | 1240 |
| висота | 1250 |
| Маса, кг: | 150 |
| Продуктивність, гол./год.: при ручному доїнні | 20-25 |
| при машинному доїнні | 40-45 |
Лімітна ціна 4318 грн. Розрахунковий річний економічний ефект від експлуатації 1240 грн.
УДОСКОНАЛЕНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РОЗСІЛЬНОЇ БРИНЗИ З ВИКОРИСТАННЯМ УСТАТКУВАНЬ " БРИНЗОРОБ-1"
І " БРИНЗОРОБ-2"
(патенти: UA № 68054А і UA № 70792А)
Горлова О. Д., Туринський В. М., Ренсевич О. О., Лиходід В. В.,
Нечмілов В. М.
Технологія виготовлення розсільної бринзи з використанням устаткування "Бринзороб-1" призначена для інтенсифікації процесу і полегшення ручної праці при виробництві розсільної бринзи з молока свійських тварин в домашніх умовах.
До складу устаткування входить: стічний стіл, знімна рамка, решітка, розподільча дошка, поліетиленова плівка, серп’янка, кришка, сирний ківш, термометр, ніж-шпатель.
Технологія виготовлення розсільної бринзи полягає у поетапному виконанні наступних технологічних процесів: обробка молока; зсідання молока; обробка згустку; поетапне пресування; формування сиру; соління бринзи; дозрівання.
Технічна характеристика
| Габаритні розміри, мм: довжина | 1000 |
| ширина | 495 |
| висота | 370 |
| Продуктивність, кг за 1 год. | 0,43 |
| Тривалість виробничого циклу виготовлення бринзи, год. | 28,32 |
| Вихід бринзи за 1 виробничий цикл, кг | 13,0 |
| Витрати вихідної сировини, кг: | |
| - на один виробничий цикл | 60 |
| - на 1 кг бринзи | 4,5 |
Органолептичні показники розсільної бринзи: колір білий, смак і запах кисломолочний, солоний, консистенція ніжна, злегка ламка. Вміст жиру в сухій речовині становить 55 %, вологи 50 %, солі 5,0 %.
Лімітна ціна 425 грн., розрахунковий річний економічний ефект від експлуатації 1230 грн.
Технологія виготовлення розсільної бринзи з використанням устаткування "Бринзороб-2" призначена для переробки молока свійських тварин на розсільну бринзу в індивідуальних господарствах з поголів’ям до 25 голів.
До складу устаткування входять: стічний стіл, піддон, рамка, кришка, поліетиленова плівка, серп’янка, термометр, ніж-шпатель.
Технічна характеристика приладу
| Габаритні розміри, мм: довжина | 530 |
| ширина | 340 |
| висота | 1850 |
| Продуктивність, кг за 1 год. часу | 0,21 |
| Тривалість виробничого циклу виготовлення бринзи, год. | 14,33 |
| Вихід бринзи за 1 виробничий цикл, кг | 3,0 |
 Рис.4 Загальна будова устаткування "Бринзороб - 2" 1- стічний стіл; 2- стінка; 3- отвір; 4- рамка (сировиробник); 5- кришка; 6- днище; 7- піддон; 8- підпори; 9- перфорована зона; 10- не перфорована зона; 11- поліетиленова плівка; 12- серпянка.
Лімітна ціна 150 грн., розрахунковий річний економічний ефект від експлуатації ¬– 475 грн.
Технологія поляє у поетапному виконанні таких технологічних процесів, як і при роботі устаткування "Бринзороб-1".
ПРИСТРІЙ ДЛЯ РОЗДІЛЬНОГО ДОЇННЯ ВИМЕНІ ВІВЦЕМАТОК
АВТОРИ: ГОРЛОВА О. Д., НЕЧМІЛОВ В. М. ОЛЕКСАНДРОВ О. О., ГЛЄБОВ А. Є.
З метою оцінки дефектів вимені розроблено пристрій для роздільного доїння вимені овець, який використовується для відбору тварин, придатних до машинного доїння з визначенням кількісних і візуально якісних показників видоєного молока з кожної долі вимені.
Пристрій включає дві прозорі градуйовані ємності циліндричної форми, з’єднані шлангами з вакуумною системою доїльної установки "Асканія". Ємності сполучені з доїльним апаратом (рис. 8).
 Рис. 8. Пристрій для роздільного доїння вимені овець 1- вакуумний шланг; 2- пульсатор; 3- доїльне відро; 4- трійник; 5- повідок; 6- гайка; 7- вимірювальний циліндр; 8- молочний шланг; 9- доїльний стакан; 10- колектор; 11- повітряний клапан; 12- пластина; 13- шпилька.
Використання пристрою здійснюється таким чином. В процесі доїння вівцематок на установці "Асканія" видоєне молоко спочатку під дією вакууму надходить з кожної долі вимені в окремий циліндр. За допомогою градуйованої шкали оператор визначає кількість і візуальну якість отриманого молока з кожної долі вимені. Помічник дояра реєструє у журналі продуктивність долей кожної вівцематки. У кінцевій стадії доїння, синхронно зі звільненням вівці із станка, пристрій для роздільного доїння полуавтоматично переливає видоєне молоко у відро. У випадку недоброякісності молока, дояр-оператор швидко вилучає цю порцію з потоку, замінивши ємності пристрою.
За допомогою пристрою відбираються вівці у яких, співвідношення видоєного молока з кожної долі вимені дорівнює 45-55%. Якщо у овець співвідношення менше або більше 45-55%, то їх вибраковують з дійної отари.
На основі проведених досліджень виявлено, що за функціональними та морфологічними особливостями вимені асканійського багатоплідного типу каракулю до машинного доїння придатно 36,4% тварин, а застосування пристрою для роздільного доїння вимені дає змогу виявити з них 75% вівцематок з рівномірною молоковіддачею по долях вимені, визначити продуктивність тварини і захворювання її на мастит.
( патент UА №15900)
Автори: Мусієнко Ю.С., Туринський В.М., Горлова О.Д., Тимофієв Є.П., Глєбов А.Є.
Опорний пояс, який складається з ремінного полотна і елемента підвішування, розроблено для полегшення праці стригаля при швидкісному методі стриження,. Ремінне полотно включає опорну частину, фіксуючу частину з пряжкою і жорстку дугу. По краях опорної частини пояса вміщено жорсткі стійки, до яких шарнірами приєднується дуга.
Елемент підвішування складається з защіпки, котра зачіплюється за дугу, гнучкого шнура, на кінці якого знаходиться защіпка, малого подовжувача з прикріпленим до нього верхнім кінцем шнура, великого подовжувача, жорстко скріпленого з малим подовжувачем і пружиною амортизатора. Великий подовжувач і амортизатор з’єднуються між собою штифтом. Опорний пояс за допомогою рухомої скоби і балки підвішується до стелі приміщення.
Опорний пояс використовується таким чином. Елемент підвішування закріплюють за допомогою рухомої скоби і балки до стелі стригального пункту, потім стригаль надіває на поперекову частину тулубу пояс і укріплює його на ньому за допомогою фіксуючої частини пояса. Обертають пояс таким чином, щоб опорна частина його знаходилася на животі. Після цього великим подовжувачем підганяє довжину елемента підвішування відповідно до свого росту, ставить малий подовжувач у розімкнутий стан, для чого рухому пластину його повертає проти годинникової стрілки у вертикальне положення. При цьому защіпка буде знаходитись в нижньому положенні.
Потім стригаль відловлює вівцю, приводить до місця стриження. Фіксує її в лежачому стані за допомогою своїх ніг і защіпкою з’єднує дугу пояса з елементом підвішування. Після цього обертає рухому пластину малого подовжувача за годинниковою стрілкою доти, доки дозволяє гачок-обмежувач. При цьому защіпка підіймається вгору на робочу висоту.
Виконавши згадані підготовчі роботи, стригаль здійснює операції щодо стриження овець електромеханічним методом.
У процесі стриження стригаль спирається животом на опорну частину пояса і таким чином знімає навантаження власної маси на поперекову частину тулубу, тим самим значно зменшує втомлюваність попереку і організму в цілому.
При цьому елемент підвішування, завдяки здавлюванню пружини амортизатора, подовжується на 20-25 см, сприяючи маневруванню. В кінці стриження він повертається у вихідне положення.
Динамометричні виміри показали, що протягом стриження вівці, коли стригаль виконує стригальний прохід від тазової частини до вух і при цьому зі зростаючою силою налягає животом на пояс, навантаження на нього зростає від 10 до 60 кг, під кінець стриження воно зменшується до 16 кг.
Використання опорного поясу полегшує трудомісткий технологічний процес швидкісного стриження овець на 25-30% при підвищенні якості стриження і забезпечує виробничу ефективність +22,4%.
СТАНОК ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ПЕРЕВАЖНО ОВЕЦЬ ПРИ ЕМБРІОТРАНСПЛАНТАЦІЇ ТА ШТУЧНОМУ ОСІМЕНІННІ МЕТОДОМ ЛАПАРОСКОПІЇ
( патент UА №46753)
Автори: Туринський В.М., Горлова О.Д., Тимофієв Є.П., Олександров О. О., Катрошенко О.І., Глебов А.Є.
Станок для фіксації овець при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії включає ложе операційне, фіксатори передніх і задніх кінцівок, раму, стійку, тягу і коліщата.
Операційне ложе за допомогою хомутів і стопорних гвинтів може змінювати своє положення з урахуванням обсягів тіла тварини, регулювати кут нахилу над горизонтом та висоту розташування над підлогою операційної кімнати. Станок використовується таким чином. Відповідно росту оператора встановлюють операційне ложе на певну висоту і закріплюють його за допомогою гвинтів кріплення до стійок. За допомогою механізму регулювання кута нахилу ложа до горизонту надають йому певний нахил і закріплюють це положення стопорним гвинтом.
На підготовлений станок таким чином кладуть вівцю догори черевом і почергово фіксують кінцівки шляхом розміщення їх у дугах фіксаторів та закріплення за допомогою хомутів. При цьому регулюють місце розташування фіксаторів з урахуванням обсягів тіла тварини, задні кінцівки розсовують у зовнішні боки задні кінцівки і закріплюють фіксатори у цьому положенні стопорними гвинтами. При потребі станок можна пересувати на певне місце на коліщатах, якими він обладнаний. Після цього оператор виконує маніпуляції щодо ембріотрансплантації чи штучного осіменіння методом лапароскопії і звільняє тварину зі станка шляхом знімання хомутів та опускання її на підлогу операційного приміщення.
Станок для фіксації переважно овець при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії використовується в інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" в лабораторії біології відтворення сільськогосподарських тварин.
ТРЬОХСТАНКОВА КАРУСЕЛЬНА УСТАНОВКА "АСКАНІЯ" ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ОВЕЦЬ
( патент UА №33304 А)
Автори: Туринський В. М., Горлова О.Д., Тимофієв Є.П., Катрошенко О. І., Олександров О.О., Лєтучев В.К., Глебов А. Є.
Розроблена трьохстанкова установка "Асканія" для фіксації овець, яка забезпечує потоковість технологічного процесу при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії та інших операціях, зокрема, операціі Мюля проти вольфартиозу тощо, завдяки синхронності та поетапної ротації при обслуговуванні тварин з широкими їх ваговими і об’ємними параметрами.
Установка включає кругову поворотну платформу, на якій у радіальному порядку за допомогою рам закріплено три операційних ложа, які можуть повертатися навколо центральної вісі установки і забезпечувати ротаційний потоковий технологічний процес.
Операційне ложе за допомогою хомутів і стопорних гвинтів здатне змінюватися з урахуванням розмірів тіла тварини, регулювати кут свого нахилу над горизонтом та висоту розташування над підлогою операційної кімнати.
Трьохстанкова карусельна установка "Асканія" для фіксації овець використовується таким чином.
Ручним приводом, відповідно до росту хірурга-оператора встановлюють операційні ложа на певну висоту і закріплюють їх за допомогою гвинтів, після чого регулюють кут нахилу лож до горизонту і закріплюють стопорними гвинтами.
На операційне ложе кладуть вівцю догори черевом, головою до центру установки і фіксують кінцівки шляхом розміщення їх у дугах фіксаторів та скріплення за допомогою ремінців. Місце розташування фіксаторів регулюють з урахуванням обсягів тіла тварини, розсовують у зовнішні боки задні кінцівки і закріплюють фіксатори у цьому положенні стопорними гвинтами. Після цього хірург-оператор здійснює операційне втручання, а помічники хірурга відловлюють наступну тварину і фіксують її на вільному операційному ложі.
Після закінчення хірургічного втручання на першій вівці карусель прокручують на одну третину привідною ручкою. Прооперовану вівцю вивільняють, знявши з її кінцівок фіксаційні ремінці. Хірург приступає до операційного втручання на черговій вівці, а помічники тим часом відловлюють і фіксують вже третю вівцю. Таким чином потоковий технологічний процес продовжується до завершення операцій на відібраних вівцях.
Трьохстанкова карусельна установка "Асканія" для фіксації овець забезпечує виконання технологічних процесів штучного осіменіння методом лапароскопії, ветеринарно-зоотехнічних обробок та хірургічних маніпуляцій, зокрема операції Мюля проти вольфартиозу овець та ін.
ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕНСИВНОГО ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНИХ ЯРОК Автори: Горлова О.Д., Тетерятник Е.Е.
Технологія інтенсивного вирощування ярок базується на вирощуванні резистентних ягнят у період підсису з використанням кошарно-базового методу і включає: формування груп ярочок після відлучення; облаштування приміщення та вигульно-кормового майданчику (база) технологічним обладнанням згідно норм ВНТП-СГіП–46-3.98; хіміопрофілактику гельмінтозів; режимне пасовищно-стійлове утримання з поступовим підвищенням рівня годівлі до 20%, збільшуючи норму концентрованих кормів; щомісячний контроль за розвитком та інтенсивністю приросту живої маси і довжиною вовни у виділених контрольних групах ярок; своєчасне проведення планових обробок, щеплень та дезинфекції.
Особливістю технології є технологічний режим, який забезпечує інтенсивне вирощування ярок і введення їх в рік народження в основне стадо, що сприяє розширеному відтворенню поголів’я. Відлучених тварин від матерів комплектують у групи з однаково розвинутих ярок живою масою 25-30 кг. Молодняк розміщують у приміщенні за нормою підлоги від 1,0 до 1,5 м2 на голову, біля якого огороджують вигульно-кормовий майданчик (баз) площею 3-3,5 м2 на голову. Тут встановлюють годівниці для зеленої маси, концентрованих кормів, солі з макро- та мікроелементами, до яких тварини мають вільний доступ і корита для забезпечення свіжою водою. Фронт годівлі при режимному утриманні 0,20-0,30, при вільному доступі – 0,10-0,15 м, фронт поїння при режимному 0,20-0,30, при вільному - 0,10-0,15 м на голову.
Режим випасання ярок та порядок згодовування кормів у пасовищно-стійловий (весняно-літньо-осінній) період такий: від 6-ї до 9-ї години ярок випасають, у несприятливу погоду їх годують зеленою масою, а після зеленої маси – концентрованими кормами; від 16-ї до 17-ї години знову випасають або годують зеленою масою, а потім задають другу половину концентрованих кормів.
Пасовищне утримання овець є технологічним способом забезпечення тварин активним моціоном, який сприяє зміцненню здоров’я тварин і підвищенню їх продуктивності, розвитку серцево-судинної, дихальної систем, м'язової тканини і всього організму в цілому.
Для прискорення вирощування ярок до складу кормів, крім пасовищних, вводять концентровані корми на 20% вище норм ВІТу.
Рівень годівлі вирощуваних ягнят складає: у – 4-міс.віці-1,6 корм.од. та 190 г перетравного протеїну; у 6-7-міс. - 1,9 корм.од. і 230 г перетравного протеїну; у 8-9-міс. - 2,2 корм. од. і 260 г перетравного протеїну.
У раціоні ремонтних ярок кількість перетравного протеїну на одну кормову одиницю повинно бути не менше 120 г при цукрово-протеїновому співвідношенні 1:1 і оптимальному вмісті клітковини у сухій речовині 20-22%.
Щоденний огляд і виділення слабких і відсталих у рості тварин та щомісячний контроль інтенсивності вирощування ярок за ростом, розвитком та довжиною вовни дозволяє своєчасно вносити зміни в технологічні режими утримання та годівлі, що прискорює процес вирощування.
Така технологія інтенсивного вирощування ремонтних ярок забезпечує одержання добре розвинутих, міцних тварин живою масою у 9-10-місячному віці 40-46 кг або 80% від живої маси вівцематок.
Технологія інтенсивного вирощування ремонтних ярок асканійської тонкорунної породи спрямована на прискорення процесу відновлення поголів’я овець в Україні, випробувана в ДПДГ "Асканія-Нова", Чаплинського р-ну, Херсонської обл. Економічна ефективність технології склала 28,5%.
РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОРИСТАННЯ БАКТЕРІАЛЬНОГО ПРЕПАРАТА "БОВІЛАКТ" У ПЕРІОД ПІДСИСУ
Автори: Горлова О.Д., Дергач В.І., Тетерятник Е. Е., Яковчук В.С.
При розробці ресурсозберігаючої технології одержання здорових ягнят у період підсису було використано лікувально-профілактично-бактеріальний препарат "Бовілакт" у дозі 2 г/гол. в 5 мл води один раз на добу на протязі перших 10 днів життя. Після 10-денного віку і до відлучення ягнят від вівцематок препарат згодовують в дозі 1,5 г/гол. на добу. Цей препарат являє собою сухий однорідний порошок з вологістю до 10%, містить живі культури молочнокислих бактерій у кількості до 50 млрд/г, добре розчиняється у воді, утворюючи суспензію від світло-коричневого до темно-коричневого кольору. Лікувально-профілактичний ефект "Бовілакту" обумовлюється здатністю молочно-кислих бактерій легко приживлюватися у травному тракті ягнят раннього віку, формувати нормальну мікрофлору у кишечнику.
Згодовування тваринам дослідної групи препарату "Бовілакт" позначилося на їх живій масі: у 3-місячному віці ягнята дослідної групи мали живу масу на 1,64 кг, або на 8,8% більше, ніж контрольної групи. Різниця за абсолютним приростом живої маси становила 1,49 кг, а за середньодобовим – 16,2 г/гол (Р > 0,95). Індекси тілобудови були на користь ягнят дослідної групи за масивністю на 8,1%, костистістю на 6,8%, компактністю – 6,0% (Р < 0,95).
Збереженість ягнят у дослідній групі становила 100%, тоді як у контрольній – лише 70% (Р > 0,95).
Дослідженнями встановлено, що згодовування новонародженим ягнятам лікувально-профілактичного препарату "Бовілакт" сприяє підвищенню природної резистентності їх організму, збереженню тварин до 100% і покращення їх продуктивних ознак.
ВИКОРИСТАННЯ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ "МІНЕРОЛ" ПРИ НАГУЛІ ЯГНЯТ
Автори: Горлова О.Д., Скрепець В.І., Яковчук В.С., Берьозкіна Л.І.
Розроблено спосіб підвищення коефіцієнту корисної дії кормів при нагулі ягнят за допомогою використання кормової добавки "Мінерол" у дозі 0,5% від сухої речовини раціону разом з концентрованими кормами. Ця добавка є сумішшю бентонітових і полігорскітових глин Черкаського родовища, що містить понад 60 легкодоступних мінеральних елементів ( Si, Ca, K, Na, Mg та ін.).
Застосування "Мінеролу" при нагулі ягнят сприяє підвищенню середньодобового приросту живої маси на 13,8%. З’ясовано, що кормова добавка суттєво активізує метаболічні процеси у тканинах організму та посилює біологічну активність білоксинтезуючої системи. Крім того доведено, що використання "Мінеролу" сприяє зростанню забійного виходу туш на 6,6% з підвищенням їх якісних показників: білку на 6,3%; жиру на 2,9%; калорійності 1кг м’яса без кісток на 4,2%. Отриманні тушки ягнят відповідали першому класу за їх масою згідно вимог стандарту.
Використання ягнятами "Мінеролу" позитивно вплинуло і на фізичні показники вовни, зокрема, тварини дослідної групи за міцністю вовни переважали контрольних аналогів на 6,4%. Основною причиною зростання міцності є дія широкого спектру мінеральних елементів "Мінеролу", до складу якого входить сірка, що приймає участь у синтезі каротину та покращує засвоєння організмом міді.
Встановлено, що баранці дослідної групи на одиницю живої маси в господарських умовах витратили 6,96кг кормових одиниць, що на 0,97кг менше, ніж тварини контрольної групи.
Кормова добавка "Мінерол" пройшла перевірку і впроваджена у ДПДГ "Асканія-Нова" Чаплинського району, Херсонської області.
Економічний ефект від розробки в розрахунку на одну голову становить 15,7 грн.
БІОЛОГІЧНО АКТИВНИЙ ПРЕПАРАТ "СПІКЕЛ" ТА СПОСІБ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ РОСТУ ОВЕЦЬ
(патент UA 35212А)
Автори: Туринський В.М., Горлова О.Д., Яковчук В.С., Ересько В.А.
Розроблено новий біологічно активний препарат "моносіль 6,6,61,61-тетраметил-2,21-діоксо-4,41-спіробі/(гексогідропірімідіну-2) янтарної кислоти” під назвою "Спікел" призначений для стимуляції росту і розвитку овець, спосіб його використання.
Вивчення впливу біологічно активного препарату "Спікел" при інтенсивній відгодівлі ягнят здійснювали в ДПДГ " Асканія-Нова" Чаплинського району, Херсонської області. Тварини віком 4-4,5 міс. були сформовані у дві піддослідні групи по 20 голів у кожній за методом груп аналогів. Баранці знаходилися на стійловому утриманні в однакових умовах на збалансованому раціоні, де кількість концентратів становила 50% від загальної поживності з’їдених кормів.
Суть розробки полягає у додаванні до раціону ягнят після їх відлучення (4-4,5 міс.) під час інтенсивної відгодівлі препарату "Спікел" у кількості 1мг на 1кг живої маси на добу в суміші з кухонною сіллю.
Застосування його за технологічним способом використання у сольовій суміші при інтенсивній відгодівлі ягнят сприяло тому, що ягнята самостійно регулювали надходження сольової суміші до організму, тим самим уникаючи випадків отруєння. Середньодобові прирости ягнят дослідної групи були на 16,9 % більше, ніж контрольної. Крім того використання препарату у сольовій суміші дозволило збільшити кількісні і якісні показники м’ясної продуктивності: забійного виходу на 5,7%; площі м’язового вічка на 12,6%; білку на 3,1%; жиру на 9,2%; калорійності 1кг м’яса без кісток на 7,4% при досягненні першої категорії вгодованості тушок ягнят та першого класу за їх масою згідно вимог стандарту. Механізм дії препарату "Спікел" полягає у загальному стимулюванні метаболічної активності організму ягнят про що свідчать результати гематологічних досліджень біохімічних показників крові, а також результати вивчення перетравності та балансу речовин корму.
Економічний ефект від застосування біологічно активного препарату "Спікел" та технологічного способу його використання при інтенсивній відгодівлі молодняку овець у господарських умовах в розрахунку на одну голову становив 8,2 грн. Орієнтована вартість 1 кг препарату – 22 грн.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ "ВОВНА ОВЕЧА ОДНОРІДНА ТОНКА. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ"
Автори: Горлова О.Д., Болотова Т.Г., Ігнатов Г.Л., Шинкаренко М.Д., Денисова В.Д. .
На основі результатів виконаних досліджень з топографування і сортування вовни тонкорунних порід овець, а також вивчення системи класифікації і стандартизації вовни в Росії, Австралії, Англії, Німеччині та враховуючи діючі стандарти, в Україні вперше розроблено державний стандарт "Вовна овеча однорідна тонка. Загальні технічні умови", гармонізований з міжнародними та Європейськими вимогами, який створено у відповідності до промислових вимог.
Цей стандарт поширюється на немиту однорідну тонку вовну підготовлену з відривом частин руна, а також розсортовану за фізичними та технологічними властивостями.
Стандарт включає такі розділи: сфера застосування; нормативні посилання; терміни та визначення понять; загальні технічні вимоги; пакування; маркування; вимоги безпеки; правила приймання; методи контролювання; правила транспортування і зберігання; гарантії виробника.
В розробленому стандарті в основу класифікації вовни покладено такі показники як: вид, сорт, тонина, довжина, міцність, вирівняність волокон, колір, стан вовни в залежності від вмісту рослинних домішок. Перевага методу підготовки вовни за розробленим стандартом полягає в тому, що вовна в період стриження розподіляється на сорти за тониною, довжиною, кольором та станом і формуються партії однорідної за цими показниками вовни, готової до первинної обробки.
Вовна тонка овеча немита розподіляється на мериносову і немериносову, а за характеристикою сортів її поділяють на рунну і нижчі сорти.
До рунної вовни відносять: основну, пожовклу, базову, звалок, тавро (що змивається), 58-56 якості, а до нижчих сортів - обніжку і клюнкер.
Вовна рунна основна і пожовкла розподіляється за тониною на 80, 70, 64, 60 та 58-56 якості, за довжиною – на І - (70 мм і більше), ІІ – (від 55 до 70 мм); ІІІ- (від 40 до 55 мм); і ІV-(від 25 до 40 мм).
Рунну основну вовну за кольором розподіляють на білу, світло-сіру і кольорову.
Тонку однорідну пояркову вовну одержують з тонкорунних ягнят у 5-7 місячному віці. Пучки вовни мають штапельну і штапельно-косичну будову з наявністю ягнячого грубого волосу, зустрічаються пророслі сухі і мертві волокна. Тонина 25,0 мкм і менше. Середня довжина тонкої пояркової вовни повинна бути не менше 30 мм. Вовна мериносова – біла, а немериносова – біла, світло-сіра та різнокольорова.
Вовну рунну та пожовклу мериносову і немериносову за станом в залежності від вмісту рослинних домішок і втрати міцності на розрив розподіляють на такі сортименти: вільна від рослинних домішок; малозасмічена; дуже засмічена; дефектна; засмічено-дефектна.
Державний стандарт "Вовна овеча однорідна тонка. Загальні технічні умови" від діючого ГОСТ 28491-90 відрізняється наступним:
- його розроблено вперше в Україні окремо на тонку вовну;
- у розділі "Загальні технічні вимоги" до вимог щодо тонини вовни додатково введено показник нерівномірності волокон за тониною (Сv, %);
- введено розділи: пакування, вимоги безпеки і гарантії виробника.
Впровадження розробленого державного стандарту "Вовна овеча однорідна тонка. Загальні технічні умови" забезпечує підвищення виділення вищих сортів вовни на 20,5%.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ "ВОВНА ОВЕЧА НЕМИТА ОДНОРІДНА ЦИГАЙСЬКА, КРОСБРЕДНА, КРОСБРЕДНОГО ТИПУ ТА НАПІВТОНКА. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ"
Автори: Горлова О.Д., Болотова Т.Г., Ігнатов Г.Л., Жарук П.Г., Польська П.І., Шинкаренко М.Д., Денисова В.Д.
На основі результатів досліджень з топографування, сортування кросбредної та цигайської вовни, а також вивчення систем класифікації і стандартизації вовни в Росії, Австралії і Новій Зеландії та діючих стандартів в Україні вперше розроблено державний стандарт України на вовну однорідну напівтонку - "Вовна овеча немита однорідна цигайська, кросбредна, кросбредного типу та напівтонка. Загальні технічні умови", гармонізований з міжнародними та Європейськими вимогами. Стандарт поширюється на немиту вовну, підготовлену з відривом частин руна, а також розсортовану за фізичними та технологічними властивостями.
Стандарт включає розділи: сфера застосування; нормативні посилання; терміни та визначення понять; загальні технічні вимоги; пакування; маркування; вимоги безпеки; правила приймання; методи контролювання; правила транспортування і зберігання; гарантії виробника, що дозволяє об’єктивно визначати та оцінювати окремі сорти напівтонкої вовни.
У основному розділі "Загальні технічні вимоги" викладено характеристику однорідної вовни: цигайської; цигай-грубововнової; кросбредної; кросбредного типу та напівтонкої (тонкорунно-грубововнових, напівтонкорунно-грубововнових та тонкорунно-цигайських овець) і пояркової за сортами та станом. В основу сортування покладено такі показники: вид, сорт, тонина, довжина, міцність, колір, стан вовни.
Вовна овеча немита однорідна цигайська, цигай-грубововнова, кросбредна, кросбредного типу і напівтонка розподіляється на рунну, нижчі сорти та пояркову.
До рунної вовни відноситься: основна, пожовкла; базова; звалок; неоднорідна, і тавро (що змивається), а до нижчих сортів: обніжка і клюнкер.
За середньою довжиною рунну і пожовклу вовну розподіляють на класи:
- цигайська, цигай-грубововнова і напівтонка на ІІІ класи: І клас (від 70 мм і більше), ІІ- (від 55 до 70 мм) і ІІІ клас (від 25 до 55 мм);
- кросбредна і кросбредного типу на IV класи: І клас (90 мм і більше), ІІ- (від 70 до 90 мм), ІІІ- (від 55 до 70 мм), і IV клас (від 25 до 55 мм).
За кольором вовна кросбредна і цигайська біла, а вовну кросбредного типу розподіляють на білу і світло-сіру; напівтонку, а також цигай-грубововнову - на білу, світло-сіру та кольорову.
Пояркова вовна, яку отримують від ягнят 4-7 місячного віку, характеризується відсутністю зв’язку між штапельками, внаслідок чого вовна не створює руна. Пучки вовни штапельно-косичної будови, як правило, з штопороподібною загостреністю, допускається наявність пророслих сухих і мертвих волокон. Тонина пояркової вовни 58 – 46як (25,1-37,0 мкм). Вовна біла, світло-сіра та кольорова.
Вовну основну і пожовклу в межах кожного сорту в залежності від вмісту рослинних домішок і міцності на розрив поділяють на: вільну від рослинних домішок, малозасмічену, дуже засмічену, дефектну, засмічено-дефектну.
Державний стандарт "Вовна овеча немита однорідна цигайська, кросбредна, кросбредного типу та напівтонка. Загальні технічні умови" від діючих ГОСТ 6614-72, ГОСТ 9764-74 і ГОСТ 28491-90 відрізняється наступним:
- його розроблено вперше в Україні на немиту однорідну цигайську, кросбредну, кросбредного типу та напівтонку вовну;
- введено розділи: пакування; вимоги безпеки і гарантії виробника.
Впровадження розробленого державного стандарту "Вовна овеча немита однорідна цигайська, кросбредна, кросбредного типу та напівтонка. Загальні технічні умови" дає можливість підвищити виділення вищих сортів вовни на 15-18%.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ "ВОВНА ОВЕЧА НЕОДНОРІДНА ГРУБА І НАПІВГРУБА. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ"
Автори: Горлова О.Д., Болотова Т.Г., Ігнатов Г.Л., Шинкаренко М.Д., Туринський М.М., Денисова В.Д.
На основі результатів досліджень з топографування, сортування грубої і напівгрубої вовни, а також вивчення систем класифікації і стандартизації неоднорідної вовни в Росії, Австралії, Німеччині та діючих стандартів було в Україні вперше розроблено державний стандарт на грубу і напівгрубу вовну - "Вовна неоднорідна груба і напівгруба. Загальні технічні умови", гармонізований з міжнародними та Європейськими вимогами.
Цей стандарт встановлює вимоги до немитої розсортованої грубої і напівгрубої вовни, підготовленої з розривом частин руна, отриманої від напівгрубововнових і грубововнових порід овець (каракульської, сокільської, української гірськокарпатської і романівської), який дозволяє об’єктивно визначати й оцінювати окремі сорти даної вовни та включає розділи: сфера застосування; нормативні посилання; терміни та визначення понять; загальні технічні вимоги; пакування; маркування; вимоги безпеки; правила приймання; методи контролювання; правила транспортування і зберігання; гарантії виробника.
В основному розділі "Загальні технічні вимоги" викладено характеристику неоднорідної напівгрубої та грубої вовни.
Напівгрубу та грубу вовну в залежності від періоду стриження та віку овець розподіляють на весняну, осінню та пояркову (з молодняку).
Напівгрубу та грубу неоднорідну вовну весняного стриження в залежності від породного походження та виду вовни розподіляють на групи: 1-а група - українська гірськокарпатська; напівгруба різних варіантів схрещування: 2-а група - каракульська, сокільська, чушка, решетилівська, цуркан, цакель, волошська; 3-я група - романівська; 4-а група - напівгруба і груба осіння та пояркова усіх груп і найменувань.
Вовна неоднорідна осіння і пояркова на сорти не розподіляється.
Неоднорідну напівгрубу та грубу рунну основну та пожовклу вовну І-ої та 2-ої груп в залежності від середньої тонини волокна розподіляють на сорти.
Першу групу поділяють на:
- 1-І (з середньою тониною вовни до 34 мкм. Допускається наявність мертвих, сухих волокон і грубої ості з тониною до 90 мкм в кількості до 0,7% масової частки включно);
- 1-ІІ (середня тонина вовни понад 34 мкм. Допускається наявність мертвих, сухих волокон і грубої ості тониною більше 90 мкм в кількості понад 0,7%).
Другу групу поділяють:
- 2-І (середня тонина вовни до 34,0 мкм включно. Допускається наявність мертвих, сухих і грубих остьових волокон з тониною понад 90 мкм до 1,5% включно);
- 2-ІІ (середня тонина вовни до 34,0 мкм. Допускається наявність мертвих, сухих волокон і грубої ості з тониною понад 90 мкм більше 1,5%).
Вовну 3-ої та 4-ої групи за тониною не розподіляють.
При перевищенні допуску мертвих, сухих волокон і грубої ості з тониною понад 90 мкм вовну переводять до нижчого сорту відповідної групи.
Вовну неоднорідну напівгрубу та грубу за довжиною не розподіляють.
При розробці стандарту в основу сортування неоднорідної грубої і напівгрубої вовни весняного стриження покладено такі показники: вид, сорт, тонина, стан і колір вовни.
Вовну неоднорідну напівгрубу та грубу весняну розподіляють на рунну та нижчі сорти. До рунної вовни відноситься: основна, пожовкла, базова, звалок, неоднорідна і тавро (що змивається), а до нижчих сортів - клюнкер.
Рунну основну вовну за кольором розподіляють на: білу, світло-сіру, кольорову світлу і кольорову темну. Вовну нижчих сортів за кольором не розподіляють.
Рунну основну та пожовклу вовну в залежності від вмісту рослинних домішок та міцності на розрив розподіляють за станом: вільна від рослинних домішок; малозасмічена; дуже засмічена; дефектна; засмічено-дефектна.
Державний стандарт "Вовна овеча неоднорідна груба і напівгруба. Загальні технічні умови" від діючих ГОСТ 7939-79, ГОСТ 8488-73 і ГОСТ 19779-74 відрізняється наступним:
- його розроблено вперше в Україні окремо на неоднорідну грубу і напівгрубу вовну;
- в розділі "Загальні технічні вимоги" вовну рунну розподіляють на: основну, пожовклу, базову і звалок, а до нижчого сорту віднесено клюнкер;
- введено розділи: пакування; вимоги безпеки і гарантії виробника.
Впровадження розробленого державного стандарту "Вовна овеча неоднорідна груба і напівгруба. Загальні технічні умови" забезпечує підвищення виділення вищих сортів вовни на 15-16%.
Інститут тваринництва "Асканія-Нова" © 2007
|
